Чи потрібна айтівцю вища освіта: досвід Front-End Developer та QA Engineer

«За освітою я ветеринар. Після 11 класу планував вивчати англійську мову в ЛНУ ім. Франка, але не добрав кількох балів, щоб пройти. Другим варіантом став ЛНУВМ та БТ.

Це не зовсім та професія, про яку я мріяв, однак я старався не марнувати час і вчився. Після випуску пішов працювати за спеціальністю на фермерське господарство: слідкував за здоров’ям тварин, замовляв корма та добавки, складав раціони, вів документацію тощо.

Саме тоді знайшов свій перший баг — помітив помилку у робочій програмі. Оскільки мені важливо, щоб все працювало добре, я детально описав проблему техпідтримці. Помилку виправили.

Водночас двоє моїх друзів почали кар’єру в ІТ. Як це часто буває, перший час усі їхні розмови постійно стосувались роботи: хто на якому проєкті, у кого які труднощі, хто яку технологію вивчив тощо. Я цим перейнявся. Слухав, спочатку нічого не розумів, запитував… Потім почав заглиблюватися в тему і зрозумів, що мені це подобається.

Крім цього, друзі підбурювали: мовляв, давай, в тебе хороша англійська, пробуй. Саме так і почався мій шлях в ІТ.

Мене зацікавило тестування. Я — перфекціоніст та люблю порядок, а тестери — це якраз ті люди, які наводять в коді лад.

Спочатку я шукав матеріали в інтернеті та просив друзів, щоб вони запитували порад у QA в себе на роботі. Прочитав одну книгу, згодом іншу. Зрозумів, що мені це поки не дуже вкладається в голову. Тому став шукати курси, щоб структурувати знання.

В цей же період вирішив звільнитись з фермерського господарства та присвятити час навчанню. Було складно: літо, друзі кличуть відпочивати, а я — вчусь. Однак я налаштувався рішуче.

Для мене саме курси зіграли вирішальну роль у подальшому професійному розвитку. Фінальний екзамен я написав найкраще в групі, тому саме мені першому запропонували пройти співбесіду в одній з компаній. Я дійшов до четвертого етапу — не взяли. З таким же результатом закінчилась співбесіда в іншій компанії. Однак я не здавався і продовжував готуватись, тому з третього разу все вдалось — так я і потрапив у Abto Software.

В роботі мені подобається, що коли я відкриваю код і бачу проблему, можу звернути увагу, щоб її вирішили. Стараюсь все покращити.

Я і зараз продовжую вчитись. Планую вивчити якусь мову програмування — хочу краще розуміти усі процеси та мати змогу допомагати програмістам. Однак змінювати спеціальність не планую: особисто для мене програмування не настільки цікаве, як тестування.

Цінність освіти залежить від профілю. Коли я працював за спеціальністю, освіта дала мені необхідні знання. Тому, можливо, якби я закінчив технічний ЗВО, мав би трохи більше потрібного бекграунду.

Особисто я вважаю, що якщо немає профільної освіти — потрібно йти на курси. Необхідні для роботи тестувальником знання я здобув саме там: курси допомогли посортувати все “по поличках” і відпрацювати навички на практиці.

З іншої сторони, не можу уявити, як би склалась моя кар’єра, якби я пішов на роботу одразу після школи. Коли вчився в університеті, я був дитиною. Мені потрібен був цей час, щоб подорослішати: стати впевненішим, відповідальнішим та перестати боятись діяти.

Не важливо, чи працюєш ти в ІТ, чи у якійсь іншій сфері, треба всебічно розвиватись та продовжувати вчитись. Не обмежуватись однією роботою, а мати хобі, займатись спортом, подорожувати тощо.
Треба бути прогресивним і не зупинятись. Тоді ти будеш не лише хорошим спеціалістом, а й цікавою людиною».

«Я закінчив філологічний факультет ЛНУ ім. Франка. Спеціальність — арабська мова та література. Університет обрав майже навмання: хоч зі школи любив програмування, але робити кодинг своєю професією не хотів. Вважав, що хобі, яке стало професією, перетворюється в нудну рутину.

Арабську мову обрав з цікавості. Втім, вже наприкінці 1-го курсу зрозумів, що мені це насправді не подобається. Водночас ще зі школи я дуже любив грати в ігри та, як будь-який геймер, зацікавився розробкою.

Я не став вчити двіжки, а пішов складнішим шляхом — взявся за вивчення С++. Навіть написав кілька простеньких консольних ігор. В часи університету додав ще С#, а по вечорах допомагав друзям з їх проєктами.

Після випуску я на деякий час влаштувався консультантом у магазин електроніки. Поки там працював, зрозумів, що так далі продовжуватись не може. Я хотів кодити, мені це подобалось — то чому б все ж не зробити це професією?

Водночас двоє моїх найкращих друзів, які закінчили НУ ЛП, вже почали працювати в ІТ-компанії. Я поговорив із ними на цю тему і вони порадили, як діяти далі.

Друзі порадили взятись або за Web, або за Mobile розробку. Я обрав Web. Мені скинули увесь стек, який потрібно знати, я його вивчив і пішов на першу співбесіду. У тій компанії мене не взяли. Після цього я довчив те, чого не знав, і спробував вдруге. Так потрапив у Abto Software.

Спочатку працював на SharePoint. Потім мав два проєкти на React, згодом ще один на SharePoint. Зараз знов працюю із React.

У вільний час намагаюсь розвиватись в GameDev: продовжую вчити С++, Computer Science тощо. Але поки змінювати діяльність не планую — це більше як хобі.

Особисто мені була б корисна технічна освіта, якої в мене немає. Наприклад, зараз я сиджу та у вільний час вчу математику — а міг би цього не робити, якби отримав ці знання в університеті.

Моя філологічна освіта в професії мені не дуже допомагає. Так, я отримав культурний бекграунд та навчився вчитись, однак якби повернувся в часі назад, порадив би собі обрати технічний ЗВО.
Хоча, з іншої сторони, оскільки мені не було цікаво вчитись в університеті, я вчив код та інші штуки. Тому, напевно, будь-який досвід приносить щось корисне.

Потрібні три речі: бажання постійно вчитись, потреба в саморозвитку та ментальна пластичність.
Вища освіта — це гарний баф, але цього мало, щоб стати топовим спеціалістом у своїй справі. Потрібні бажання, напористість, мотивація та тріумф волі, щоб успішно займатись самоосвітою.

Крім цього, програмісту потрібно багато кодити. У перший рік роботи в Abto Software я після робочого дня сідав та кілька годин писав код “для себе” — так покращував навички та намагався зрозуміти нюанси, завдяки яким все працює. Спочатку було важко, але щоразу ставало простіше і зрозуміліше.
Чув колись таку думку — програміст має писати багато і зі смаком. Тому так і треба робити. Більше пишеш — краще вивчаєш.

І найосновніше — потрібно любити те, що ти робиш. Тоді все вдасться».

Текст та фото: Марина Романцова