Як це — працювати в одній компанії більше 10 років та прогресувати у своїй професії? Що таке професійне вигорання і чому ІТ — це не для всіх? Ми започатковуємо серію інтерв’ю з професіоналами Abto Software, які ділитимуться своїм досвідом та порадами. 

І розпочинає цю декаду Артем Шинкаренко, наш Department manager, Architect. У минулому .Net developer та Team Lead. Має більше 15 років досвіду в ІТ. Цікавиться sci-fi та складає пазли. Знає, як знайти вихід з будь-якої ситуації, адже менеджить команду із 50 людей.

Ще з дитинства мені дуже подобалось програмувати — спочатку на папері, потім на Quick Basic, Turbo Pascal. Згодом я вступив до фізико-математичного ліцею, а пізніше вивчав прикладну математику в ЛНУ ім. І. Франка. 

У 2003 році не було ажіотажу навколо ІТ-сфери. Після завершення університету, в мене було декілька варіантів — працювати в well-established ІТ-компанії, або ж долучитись до новоствореної компанії. Я обрав останнє і став частиною команди, яка за кілька років виросла із 3 до 50 людей. 

В Abto я прийшов, як департмент-менеджер, маючи за собою 7 років досвіду, як .Net developer та Team Lead. Перший мій проект був на Java, тому довелось підтягувати свої знання. Цей проект був для мене крутим уроком, завдяки якому наступні проекти на інших технологіях вже не були такими страшними.

Хоча моя посада цього вже давно не вимагає, я можу писати код, фіксити баги, тобто займатись виключно технічною роботою. Інколи я по-доброму заздрю програмістам, бо час від часу мене пробиває на покодити, а в мене немає на це часу.

Юрій Капковський, Святослав Літинський та Олександр Музичук на Company Day 2018

Крім роботи, я люблю ходити в гори та складати пазли. Більше 9-ти картин, які я склав, зараз прикрашають стіни офісу. У вільний час я читаю книги розважального характеру, а всілякі психологічні, мотиваційні книги, або ж історії з життя чи набір рецептів — мені нецікаві. Бо у реальному житті ніколи не буде так, як написано у книзі. Остання книга, яку я прочитав — “Володар Світла” (автор Роджера Желязни). 

Головне завдання департмент-менеджера — не втопитись в обсязі інформації. Я працюю з багатьма проектами, клієнтами та різними командами, які працюють над конкретним проектом.

Про роль проджект-менеджера

У професії проджект-менеджера важливо розуміти, як працює та чи інша технологія, а також які компоненти необхідні для вирішення типових задач. Тому потрібно постійно поновлювати інструментарій цих задач та рішень, щоб не дозволити черговому клієнту наступити на якісь “граблі”. 

Проджект-менеджер мусить бути стресостійким, вміти обґрунтувати та відстояти свою думку перед клієнтом і командою, а також вміти вчасно сказати “ні”. І третя навичка — це методичність.

Часто після старту проекту наступає рутинний період, коли можна розгубити багато ентузіазму, збитись з типових речей, які були зав’язані з початку. Саме тому завдання проджект-менеджера — зберегти цю методичність.

Зараз моя команда налічує більше 50 спеціалістів. Як я їх мотивую? Я б сказав так — “і словом, і ділом”. Насправді, мені пощастило працювати з людьми, які якісно виконують свою роботу, є професіоналами у своїй галузі та вміють правильно доносити потреби. Відтак, нам завжди легко знаходити компроміси, розуміти один одного та працювати над спільною метою.

Мені було б цікаво займатися розвитком напрямку data analytics в Abto Software. Тобто, використовуючи статистичний аналіз, різноманітні технології, нейронні мережі та математичне моделювання — будувати передбачення на майбутнє та шукати тренди, які б дозволили знайти в цих даних щось корисне для клієнта.

Наш клуб бігунів Abto

Про факапи

Найбільша помилка при проблемах на проекті — це замовчування. Мовчання це найгірше, що може спасти на думку проджект-менеджеру.

Обговорення проблем, які вилазять впродовж проекту — це і є завдання менеджера. Вчасне виявлення проблеми значно спрощує її ліквідацію. І вміння правильно це подати клієнту — теж важливо. Треба переконати клієнта, що ми це робили, ми це знаємо, дайте нам час і ми зробимо так, що всі будуть щасливі.

Найбільший факап стався тоді,  коли ми оцінили проект, а виявилось, що часу треба втричі більше. Це проект з великою кількістю даних, потреба клієнта полягала у тому, щоб порахувати аналітику. Ми запропонували рішення, але згодом виявилось, що така система аналітики йому не підходить і він хоче “real time report”. Все закінчилось тим, що за 1,5 місяці я та ще один програміст зробили так, що всі дані рахувались не сорок хвилин, а менше двох, і головне — правильно.

Проблеми трапляються, і вони мають бути правильно вирішені. Бувало таке, що поки я показую одну частину функціоналу, девелопери на сервері оновлюють іншу, поки я показую цю частину, девелопери оновлюють третю.

Про пошуки кращої долі в ІТ

Перехід людей в інші компанії, з точки зору проджект-менеджера — це ризик, з яким треба працювати і який треба враховувати при плануванні проектів.

Немає сенсу йти в іншу компанію за вищою зарплатою, якщо ти джун. Зарплати стабільно ростуть. Зазвичай достатньо почекати 6 місяців до бажаної платні. А такі от “пострибунчики” з компанії до компанії кожні пів року швидко втрачають шанс отримати хорошу роботу. Проте мені зрозуміло, коли в іншу компанію переходять сеньйори. Часто з боку клієнтів на проекті є ліміти, які після 5-6 років роботи не вдається пробити, тому треба йти на інший проект.

Коли я співбесідую мідлів і сеньйорів, я стараюсь не ставити стандартних запитань. Я хочу почути від людини, що вона зробила такого, чим може пишатись. Або що вона хоче зробити. Репліки типу: “Я хочу вивчити Angular” — не показник. Ну вивчиш ти Angular, і що з того, якщо сам процес вирішення задач не приносить тобі задоволення. 

Нова технологія — це всього лиш нова технологія. Базово освоїти  її — питання місяця. Але якщо ти не вмієш реалізувати бізнес задачу, тобі та технологія поможе як собаці п’ята нога.

На Abto Software не місце людям, які не люблять те, що вони роблять. А також тим, які намагаються обманювати і маніпулювати. 

Прямота і прозорість в наших цінностях не спроста. Мені важливо знати реальну ситуацію на проекті, а я вже сам вирішу, що з тим робити. А якщо від мене щось замовчують, я не можу виробити план протидії таким ризикам і виходить фігня.

Сходження на одну з вершин

Про вигорання

Вигорання — не надумана проблема. Я би розділив декілька рівнів вигорання: вигорання на проекті, вигорання в компанії та вигорання професійне.

Якщо ти вигорів на проекті,  найпростіше, що можна — це змінити проект. Щоби працювати 20 років на одному проекті, треба бути сильно зацікавленим в результатах. Цього дуже складно досягнути в аутсорсі.

Якщо ти працюєш в компанії достатньо довго, з часом перестаєш помічати плюси. У той самий час, з роками мінуси тобі починають все більше муляти очі. Тоді треба міняти фірму. 

Таких людей краще відпустити, ніж докладати екстра зусиль, щоб їх утримати. Це природно, що людина хоче змін.

Не знаючи як працюють інші компанії, ризикуєш завищити свої очікування від роботи. Тому коли тобі близьке вигорання у компанії, варто спробувати щось нове. Попрацювавши в новій фірмі, ти можеш порівняти умови праці. У нас траплялись випадки, коли люди поверталися в Abto, після роботи в інших компаніях.

Професійне вигорання — це складно. Я розумію людей, які хочуть займатися чимось новим. А тих, хто збирається просто сидіти під пальмою, — ні. 

Буває таке що ІТ сфера — це просто не твоє. В ІТ приходять через різні причини. Хтось приходить заради грошей і розуміє, що довго не протягне. Хтось приходить, бо йому подобались комп’ютери. А стикнувшись з реальними задачами, розуміє, що любові до комп’ютерів недостатньо.

Особисто у мене ніколи не було бажання йти з професії. Я відчуваю, що я на своєму місці. Мені подобається те, що я роблю: різноманіття обов'язків, ситуації з проектами, командами та клієнтами. Завжди є простір для нових викликів. 

Авторки матеріалу: Ірина Мацькова та Марія Шутак