Своїми спогадами поділилися Максим Рудько, Анна Суслова, Галина Смолінська, Денис Бартосевич та Анастасія Кушнірова.

Максим:  “Моєю першою посадою була позиція розробника мобільних додатків для ОС Android. Через певні потреби на проєкті мене одразу перевели на позицію розробника кросплатформених мобільних застосунків на платформі Xamarin. З емоцій пригадую певну невідомість, оскільки це було моєю першою роботою. Також пригадую захват від того, що вже через 4 місяці після початку роботи мені видали майже новенький Macbook Pro з 16-дюймовим екраном, який закупив замовник для нас. На той час така техніка здавалась мені недосяжною”. 

Анна: “Я отримала посаду .NET Software Engineer. Спершу я розглядала студентську практику в Abto Software як резервний варіант, оскільки вже мала погоджену практику в іншій компанії. Однак, після виконання тестового завдання і проведення першого дня в офісі, зрозуміла, що справді хотіла б тут залишитися. Тому я дуже зраділа, коли отримала перший офер саме в Abto Software”. 

Галина: “Перша моя посада в Abto Software – Full Stack Developer. Емоції, звісно ж, були дуже позитивні. Тим паче, що отримання роботи збіглося з моїм Днем народження. Тому радість переповнювала”. 

Денис: “Я отримав посаду .Net Software Engineer. Насправді спочатку я місяць проходив практику в компанії, й емоції можна поділити на 2 моменти: перший – коли взяли на практику і другий – коли я отримав сам офер. Я був дійсно радий, адже це моя перша робота в цій сфері, окрім фрілансу, до якої я йшов дуже довго, ще зі шкільних років”. 

Анастасія: “Я отримала першу посаду влітку, коли закінчила бакалаврат, перед переходом на наступний етап в навчанні, тому можна сказати, що тимчасово не була студенткою на той час, але ще навесні мала чудову нагоду пройти переддипломну практику в компанії. Які були емоції в цей день? Незабутні, без перебільшень. Я люблю жартувати, що, після захисту диплома, це був другий найщасливіший день для мене”.

Максим: “Найбільшим викликом, безумовно, є сесія в університеті. Зазвичай працедавці ставляться з розумінням і дозволяють перенести робочий час на потім. Ще один виклик – щоденні дзвінки, так звані daily stand up meetings або “дейліки”. Присутність на таких дзвінках обов’язкова, однак часто мені дозволяли поділитись статусом у чаті”. 

Анна: “Я почала працювати в компанії від літа, тож вже кілька місяців доводиться балансувати між роботою і здачею лабораторних. Сам захист на 4 курсі вже не є таким складним у порівнянні з попередніми, проте кількість лабораторних стабільно велика кожного семестру. Через це інколи доводиться жертвувати кількома годинами сну та збільшувати порцію кави”. 

Денис: “Насправді на 4 курсі вже багато людей працюють, і викладачі це розуміють. Багато також залежить від спеціальності. Моя, інженерія програмного забезпечення, вважається доволі складною в НУ “Львівська політехніка”, тому потрібно приділяти більше часу навчанню, ніж, можливо, хотілося б”.

Галина: “Перший час для мене навчання було основним пріоритетом, згодом стала робота. Зараз намагаюся роботу і відпочинок тримати на однакових щаблинах”. 

Анастасія: “Звичайно, на першому місці – робота. Навчанню я виділяю набір годин згідно з розкладом – і так виходить все балансувати. Якщо я фізично відчуваю, що не можу працювати або навчатися, тоді вже в пріоритеті стає відпочинок”.

Максим:  “І навчання, і робота давали мені знання, які були потрібні й там, і там. Головний висновок, який я для себе зробив, поки працював під час навчання: уся “суха теорія” таки точно десь потрібна, навіть якщо зараз здається беззмістовною. Наприклад, часто під час лекцій з “Архітектури програмного забезпечення” я розумів, навіщо організовувати код у химерні структури та навіщо їх пам’ятати, бо активно бачив, як зручно такими структурами користуватись на великих проєктах з сотнями тисяч рядків коду”. 

Анна: “До університету я не розуміла і не любила програмування від слова зовсім, саме він дав сильну основу, відштовхуючись від якої я вже могла вивчати нові мови та технології самостійно. Що стосується навичок, здобутих на роботі, які допомогли в навчанні, то, окрім технічних навичок, для мене це також вміння, пов’язані з командною роботою та пріоритезацією завдань”. 

Галина: “Основна навичка з університету – це, звичайно, саме навчання. Бо поки я можу вчитися, я можу опановувати нові навички, дізнаватися щось нове та розвиватися загалом. Робота мене навчила бачити загальну картину того, що я роблю, а значить – навчила розуміти, для чого я це роблю”.

Денис: “Університет більше дає якусь базу (з великої кількості напрямів), на основі якої ти вже вибираєш собі улюблений стек та розвиваєшся в ньому самотужки”.

Анастасія: “Чи навчилась чомусь на роботі, що стало корисним в навчанні? Звісно! Ще під час проходження переддипломної практики мені випала нагода розглянути на практиці таку тематику, яку потім я змогла використати в дипломній роботі й наукових статтях”.

Максим: “Моя головна порада як собі, так і іншим людям: не боятись невдач. Так, будуть невдалі співбесіди та нерозглянуті заявки, однак саме вдалі співбесіди вирішують вашу долю”

Анна: “Можна починати з менших кроків, як-от стажування чи часткова зайнятість. Це допоможе набратися досвіду та зрозуміти, як поєднувати робочі обов’язки з навчанням”. 

Галина: “Працювати під час навчання – це дуже складно, але, на мою думку, це найкращий варіант, бо дозволяє розвинути самостійність та стресостійкість”.

Денис: “Якщо говорити про сферу IT, то, на мою думку, чим швидше почати працювати,  тим краще, адже досвід роботи в цій сфері впливає доволі сильно. Йдеться не тільки про зарплатні очікування (але і про них також), а і про самі навички, які ростуть значно швидше під час роботи на реальних проєктах з реальними викликами”.

Анастасія: “Можу порадити тільки не вагатися. Від поєднання роботи та навчання життя простішим не стане, але точно стане набагато цікавішим!”.