Рекрутинг в умовах війни: про зміни, ставлення клієнтів та тренди найму в Abto Software

24 лютого кожен із нас прокинувся у новій реальності. До когось війна безпосередньо прийшла додому, адже місто, в якому жили вони або їхні близькі опинилося на лінії вогню; хтось із перших хвилин взяв до рук зброю та пішов боронити державу. Однак всіх об’єднували дві речі — відчуття тривоги та питання: “Що буде далі?”.

Ірина Черкас: «Було складно. В перші дні ми постійно моніторили новини, спілкувались між командою та з іншими відділами. HR-команда продумувала план комунікації з працівниками; рекрутери, своєю чергою, розробляли план старту для нових колег. Дехто з кандидатів знаходився на етапі оферу, хтось повинен був виходити на роботу з понеділка. Потрібно було проговорити ці моменти та скласти план, враховуючи реалії, що змінились».

Світлана Мудра: «Війна стала свого роду шоком як для ринку, так і для замовників, які вели бізнес в Україні. Про війну попереджали в медіа, однак багато хто не вірив, що повномасштабне вторгнення можливе. Тому перші тижні були тижнями невпевненості, адже замовники зважували ризики присутності бізнесу в країні, що воює. Це вплинуло на кількість вакансій та вимоги до кандидатів».

Деякі клієнти прописували у вимогах фізичну присутність розробників, залучених до їхніх проєктів, за межами України. Крім цього, багато ІТ-спеціалістів долучались до лав ЗСУ, тому не могли відгукнутись на вакансії. Через це на певному етапі в Abto Software розглядали можливість найму спеціалістів з-за кордону.

Олена Петрякова: «Це могли бути як українці, що перебувають за кордоном, так й іноземці. В більшості випадків ми шукали кандидатів у Польщі, адже ця країна знаходиться найближче до нашого регіону. Також ми звертались до компаній-партнерів з Румунії, які працюють як аутстаф».

Втім, дуже швидко виявилось, що рівень підготовки українських розробників є набагато вищим. Тому в компанії почали працювати над тим, щоб переконати клієнтів, що на Заході України безпечно та наші спеціалісти можуть працювати на високому рівні попри війну та всі супутні незручності.

Вікторія Фільцева: «Велику увагу приділили безпеці працівників. В нашому офісі є підземне приміщення, яке обладнали під сховище з Wi-Fi, робочими місцями та обігрівачами. Крім цього, від початку повномасштабного вторгнення компанія винайняла офіс в Ужгороді. Його могли відвідувати всі, хто цього потребував».

Ще однією важливою діяльністю HR-відділу стало волонтерство. Abto Software активно допомагала армії з 2014 року, однак після ескалації 2022 року у компанії створили внутрішній фонд, який до сьогодні закриває потреби як працівників, що вступили до лав ЗСУ, так й інших бригад, від яких надходять запити. В перші тижні діяльність фонду менеджили рекрутери, однак згодом повноваження передали PR-менеджеру Степану Смалю. Саме він продовжує працювати над розвитком фонду та закривати потреби військових, в тому числі специфічні запити, такі як автомобілі, тепловізори тощо.

Анастасія Кітела: «В нашу буденність регулярно ввійшла волонтерська діяльність. Особливо в перші два тижні після вторгнення, коли в роботі була відчутна пауза».

Ірина Черкас: «Було, та й досі є багато запитів від військових. На початку повномасштабного вторгнення потрібно було забезпечити людей всім: від взуття і спальників до бронежилетів та спецматеріалів для виготовлення турнікетів. Сьогодні запити є складнішими, однак фонд працює, щоб забезпечити військових тим, що їм потрібно».

Світлана Мудра: «Підтримку надавали не лише працівникам компанії, але і їхнім друзям, знайомим, сім’ї. Особисто я зверталась, коли потрібно було зібрати допомогу мобілізованим родичам. Нам вдалось це зробити завдяки спільній роботі фонду та залучених працівників компанії».

Березень став місяцем очікування, коли клієнти спостерігали, як розвиватиметься ситуація. Втім, загальна реакція була напрочуд позитивною. Підтримку висловлювали як замовники, з якими в Abto Software вже співпрацювала раніше, так і нові клієнти.

Юрій Капковський: «Велика корпорація, яка завжди вимагала точного дотримання термінів, написала нам: “Не переймайтесь, ваша безпека є першим пріоритетом, навіть якщо проєкт затримається на місяць”. Це було дуже несподівано і приємно. Менші компанії хвилювались більше. Але такого, щоб відмовлялись від співпраці через війну, не було.

Наші замовники висловлювали велику підтримку і словом, і ділом. З множиною замовників продовжився ріст. Крім цього, протягом пів року повномасштабного вторгнення, ми змогли довести клієнтам, що в нашій співпраці нічого суттєво не змінилось. Ми надійно працювали до війни, і робимо це зараз. Відповідно, вони не відчувають того факту, що працюють з країною, в якій тривають бойові дії. Лише на початку мітингів звучить питання, чи ми ок. А далі — до роботи».

Війна вплинула на залучення нових клієнтів, однак не так, як цього можна було цього очікувати.

Юрій Капковський: «Перші два квартали ми навіть йшли поперед графіку. Натомість у третьому лідів було менше, однак тут важко сказати, що на це повпливало більше — літо чи війна. З приходом осені активний рух почався знову.

Сьогодні нові клієнти не багато запитують про війну. Людей більше цікавить експертиза, яку ми маємо, тобто наскільки ефективно можемо розв’язати їхню проблему. На мою думку, причиною є те, що замовники, які бояться зайвих ризиків, відсіюються на етапі вибору компанії та просто не звертаються до спеціалістів, які локально знаходяться в Україні».

За 2022 рік Abto Software вдалось підписати контракти з п’ятьма новими замовниками. Країни різні: Бельгія, Фінляндія, США, Нігерія тощо.

Юрій Капковський: «Велика корпорація з Бельгії прийшла до нас ще до повномасштабної війни, в січні. Однак, навіть попри бойові дії в країні, вони залишились з нами. Інші прийшли вже знаючи про вторгнення. Крім цього, в компанії стартували нові проєкти від наявних замовників. Деякі клієнти, які почали співпрацю з нами 1-2 роки тому, увійшли в фазу активного росту та розпочали суттєву множину нових проєктів. Таким чином ми прогнозуємо цьогорічний ріст Abto Software в межах 25 відсотків».

Порівняно з довоєнними часами, на ринку стало набагато більше активних кандидатів. Однаково часто відгукуються спеціалісти різних рівнів: як Middle чи Senior, так й Lead. Основних причин є дві: втрата проєкту через російське вторгнення та бажання змінити компанію через її погляди на співпрацю з країною-агресором.

Ірина Черкас: «Від початку повномасштабного вторгнення частина талановитих спеціалістів залишилась без роботи, адже замовники поставили проєкти на паузу. Деякі компанії не мали можливості тримати людей на бенчі; але й перебування в такому “підвішеному” стані також є ризиком, адже якщо не знайдуть нового проєкту — людину попросять піти».

Олена Труш: «Характерною для нас є зміна типу вакансій. У компанії з’явилось більше part-time пропозицій, хоча зазвичай ми шукаємо людей на full-time. Все через прямий вплив повномасштабної війни, адже деякі замовники побоюються брати українських розробників на повний день».

Ще однією характерною особливістю стало швидке отримання результату — як зі сторони кандидатів, так і зі сторони компанії.

Аніта Гордон: «У перші місяці була невизначеність: багато повітряних тривог, прильоти. Тому ми старались не гаяти час — наприклад, об’єднували технічні та HR співбесіди. Потрібно було працювати швидко, відповідно, й результат ми отримували швидше. Це стало плюсом як для нас, так і для кандидатів, адже зазвичай люди не люблять довго очікувати на відповідь. Такий підхід дозволив нам в середньому за 2-3 дні надавати фідбек».

За час повномасштабної війни в компанію вдалось найняти трохи більш як 50 людей. Позиції та тип співпраці різні: від менеджерських до адміністративних, від консультантів до фрилансерів.

Олена Петрякова: «Нам особливо приємно зберегти фокус на рекрутинг саме українських розробників. Таким чином ми можемо не лише підтримати наших людей, а й вкластись у розвиток української економіки».

Щодо загальної тенденції — рекрутингові процеси суттєво сповільнились, особливо на початку повномасштабної війни. Однак, за понад пів року компанія та замовники змогли адаптуватись та оцінити ризики співпраці з Україною. Тому тенденція залишається позитивною, попри те, що кількість вакансій зменшилась у порівнянні з довоєнним періодом. Втім, навіть це не завадило Abto Software зберегти команди в умовах нової кризи.

Допоміг досвід ковіду, а саме перехід на дистанційну роботу. Завдяки цьому в Abto Software змогли досить легко адаптуватись до нових реалій.

Ірина Черкас: «Ми вже мали підготований план дій в разі непередбачуваної ситуації. Завдяки цьому в компанії залишилась можливість зберегти наявні команди».

Одна з ключових речей, на яку звертають увагу — комунікація російською мовою без намагання переходити та вчити українську. Це ж стосується і наявності російської мови у резюме.

Олена Петрякова: «До резюме, в якому вказано рівень володіння російською Fluent або Advanced ми ставимось скептично. Сьогодні залишати цю мову у резюме чи говорити нею на співбесіді як мінімум не тренд. Звичайно, бувають винятки, але після всього, що відбувається на фронті, мало хто хоче чути цю мову на співбесідах, а на робочому місці й поготів».

Також важливою є стресостійкість та здатність швидко адаптуватися до змін.

Олена Труш: «Сьогоднішня ситуація швидко змінюється, тому потрібно вміти пристосовуватись. Деякі люди роблять це повільніше, деякі швидше. На нашу думку, швидка адаптація допоможе якісніше працювати в умовах війни, адже дозволить знаходити оптимальні шляхи для виконання поставленої задачі.

Також ми звертаємо увагу, наскільки людина готова працювати в умовах фонового стресу, чи не буде їй морально тяжко. Адже новини часто бувають негативними, що може відбитися на ефективності та працездатності».

Війна вплинула не лише на бізнесові процеси, а й на життя людей. У компанії не забули про моральний дух працівників: регулярно проводили one-to-one дзвінки, влаштовували івенти на актуальні теми тощо.

Вікторія Фільцева: «На початку війни багато комунікували з людьми. Всі були стривожені, в стані невідомості, що буде завтра. З кожним наступним місяцем напруга зменшувалася і ми перевели такі зустрічі в регулярні, планові. Інформували людей про можливість психологічної допомоги та де її можна отримати у Львові. Загалом багато часу приділили психологічному стану людей. Також влаштовували тематичні івенти: як поводитись в кризових ситуаціях, що робити з негативними почуттями в час війни тощо.

Крім цього, важливим моментом для підтримання морального духу став діалог з керівництвом компанії. На All-Hands зустрічах відбувалось багато комунікації: керівники висловлювали бачення ситуації та ризиків, розповідали про актуальний стан справ у компанії та плани на майбутнє».

Ще однією важливою діяльністю стала поміч з релокейтом для працівників, які жили у регіонах, що опинились на перших лініях фронту.

Вікторія Фільцева: «Наслідком ковідної пандемії для нашої компанії стала нормалізація віддаленої роботи. За ці роки ми залучили багато працівників з різних регіонів України, в тому числі зі Сходу. З людьми, які опинились на перших лініях фронту, ми постійно підтримували зв’язок та допомагали: з релокейтом, потрібними контактами чи звичайними побутовими речами. Тим, хто вирішував переїхати, допомагали шукати квартиру. Знайти житло у Львові (та й в інших містах на Заході) було досить непросто: ми залучали особисті контакти, моніторили пошукові ресурси.

Наш відділ допомагав й тим, хто висловив бажання евакуюватись за кордон. В основному це були дружини та діти наших працівників. Переїзд в іншу країну, коли ти не планував переїздити, це дуже непросто, тому ми допомагали з консультаціями, зокрема юридичними, оформленням документів та іншим».

Ще одним великим напрямом роботи став сапорт працівників компанії, що вступили до лав ЗСУ. Окрім допомоги зі спорядженням, за ними зберегли робочі місця та фіксовану щомісячну винагороду.

Щодо класичних бонусів, таких як спортивні активності, курси англійської мови, медичне страхування, навчання та інші — жодного скорочення не відбулось. Всі бонуси, які були доступні працівникам до повномасштабної війни, залишились в силі до сьогодні.

Вікторія Фільцева: «Був момент, коли ми призупинили перегляди зарплат, бо не знали, як реагуватимуть наші замовники. Потрібно було зважити ризики та подивитись на розвиток подій. Однак це була тимчасова дія: вже за кілька тижнів перегляди поновили для позицій усіх рівнів.

В компанії залишились в силі компенсації навчання та сертифікацій. Крім цього, ми успішно провели CV&AI Summer Camp, запустили програму менторства для студентів та запросили нових працівників на позиції Trainee».

Юрій Капковський: «На мою думку, повномасштабне вторгнення та загроза нової війни впливатиме на рівень оцінки ризиків для ведення бізнесу в нашій країні. Цілком можливо, що через власну корпоративну політику великі компанії не ризикуватимуть заходити до України. Втім, ті, хто шукатимуть експертизу, навпаки звертатимуться до наших розробників, адже в Україні розвиватиметься низка нових напрямків: військові, безпілотні технології та інші.

Щодо нашої компанії, концептуально в Abto Software нічого не змінилось. Компанія дотримується власних стандартів, тримає на рівні якість надаваних послуг та підтримує репутацію на ринку. Ми чітко тримаємо наш патріотичний напрямок та робитимемо це надалі.

За час пандемії в нас сформувалась сильна команда топменеджерів, які вміють працювати як з людьми всередині компанії, так і з замовниками. Сім місяців повномасштабної війни показали, що ми можемо дати собі раду та розвиватись навіть в таких нестабільних умовах. Тому ми спокійно працюватимемо, розвиватимемо компанію, підтримуватимемо Україну та її економіку».

Олена Труш: «На мою думку, замовники, які покинули ринок України, повернуться, адже наша розробка є якісною, а експертиза — сильною. Крім цього, з’являться нові компанії, які захочуть співпрацювати з українськими ІТ-компаніями. Ринок розвиватиметься та з часом трапиться “бум” вакансій. Попри те, що наша економіка ще довгий час залишатиметься в нестабільному стані, повоєнний ринок стане справді “гарячим” для всіх нас».

Олена Петрякова: «Через повномасштабне вторгнення про Україну дізнався весь світ. Це матиме свій вплив й на ІТ-індустрію, адже про нас почули навіть ті країни, які не говорили та не знали про нас. Як мінімум Україна стане туристичною країною, куди іноземці хотітимуть приїжджати.

ІТ-ком’юніті зростатиме: прийде багато нових клієнтів, і не лише з Європи та США, а й з інших країн. З нами хотітимуть працювати, адже наші люди довели, наскільки вони є сильними, скіловими та витривалими. А люди, які побували за кордоном, повернуться з новими навичками та сертифікаціями. Відповідно вони також приноситимуть цінність ринку українського ІТ».

Світлана Мудра: «Хочеться вірити, що з’явиться більше лідів, які не боятимуться розвивати бізнес на українському ринку. Насправді ми бачимо, що такі є: і ці меседжі йдуть не лише від світової ІТ-спільноти, а й від великого бізнесу, такого як МакДональдз (який, до речі, вже повернувся на ринок України). Наша держава веде переговори про повернення великого бізнесу у країну та досягає успіху. А це впливатиме на всі сфери, в тому числі на довіру іноземних компаній. Таким чином вони переконаються, що звертатись до української ІТ-спільноти безпечно для їхнього бізнесу».

Ірина Черкас: «Мені добре запам’яталась розмова з нашим Department Manager, коли ми обговорювали план дій на початку вторгнення. Пам’ятаю, я ділилась власними тривогами щодо ситуації в компанії, а у відповідь почула: “Не хвилюйся, Іра, все буде ЗСУ”. Сьогодні цю фразу ми чуємо всюди, але в той момент вона прозвучала для мене ледь не вперше. Вона надихнула мене; стало спокійніше. Я зрозуміла, що ми вийдемо на роботу і робитимемо те, що повинні. Розв’язуватимемо проблеми, які виникатимуть, поступово, в міру їхньої появи. Тому таким і можу назвати наш прогноз на майбутнє — все буде ЗСУ. А далі, спільними зусиллями ми відбудуємо країну та нашу економіку, підтримуючи українських розробників та український бізнес».

Текст: Марина Романцова